- Details
- Written by: Oleg Fedotov
Велика частина Києва занурена в темряву. Лише з деяких вікон пробивається світло. Атмосфера моторошна.
Я не очень понимаю, к кому я обращаюсь, когда пишу о том, что происходит в Украине.
«Все и так все знают», - эту фразу мы выучили года так три назад.
Живущим в Украине сейчас точно не до того, чтобы читать мои посты.
Люди, живущие свою жизнь далеко от Украины, просто устали от войны.
От новостей про нее, про обстрелы и смерти. А теперь еще и про холод.
- Details
- Written by: Ukraine field notes
У значній частині Києва досі відсутні електроенергія та опалення. Українська столиця з населенням понад три мільйони людей потерпає від серйозних перебоїв у постачанні світла та тепла, спричинених російськими повітряними ударами по критичній інфраструктурі. За даними українських джерел і вечірнього звернення президента Володимира Зеленського, увечері 20 січня понад мільйон споживачів у Києві залишалися без електрики.
За різними повідомленнями, у вівторок увечері від 4 000 до 5 600 багатоквартирних будинків були без опалення. Відключення електроенергії та тепла можуть тривати днями, адже постійно бракує кваліфікованих спеціалістів для проведення ремонтних робіт.
Попри це, українці не здаються перед незаконними атаками Росії. По всій країні створено сотні так званих «Пунктів незламності», де люди можуть зігрітися, зарядити телефони та павербанки, отримати базову допомогу. У Києві з’явилися навіть громадські кухні, де мешканці можуть приготувати гарячу їжу під час блекаутів.
- Details
- Written by: Hosha
Хоша — 16-річна харків’янка, яка пише під псевдонімом. Вона народилася й виросла в Харкові, де минуло її дитинство. Там же знаходяться її школа та друзі.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії родина Хоші була змушена залишити місто. Рішення про виїзд ухвалили не одразу — лише у квітні 2022 року, коли Хоша ще була дитиною. Сім’я тимчасово переїхала до невеликого населеного пункту, де прожила близько трьох років.
Цей період приніс багато нового досвіду та навчив цінувати прості речі й пристосовуватися до постійних змін.
Попри те, що в Харкові досі небезпечно, родина повернулася до міста. Хоша знову живе в Харкові після кількох років, проведених у сільській місцевості.
На цьому тижні снігу було неймовірно багато. Іноді я підходила до вікна й навіть не бачила, що відбувається за балконом. Це наштовхнуло мене на бажання протягом неділі спостерігати за людьми з віконця.
Хтось біг на транспорт і ледь уміщувався туди, недалеко від зупинки бігли діти з льодянками й санями, а з магазину виходили люди з пакетами й так активно щось обговорювали, що навіть забули зайти в тролейбус.
Насправді ця зима дуже приємно здивувала, і люди часто жартують, мовляв:
«Війна, ракети, шахеди, безсонні ночі… а харків’яни кажуть: та ви шо, такого снігу не було сто років!».
Звісно, це тільки на словах допомагає.
- Details
- Written by: Oleg Fedotov
Соцмережі та показна бравада
Через події у Венесуелі у мене вся стрічка в дописах штибу:
"От, Штати влаштували Венесуелу за три години, а Москва потикалася зробити Київ за три дні — і обламалася! Ми круті і крутіші за нас тільки верхи в Карпатах!"
Ні, безумовно, ми круті. Ті з нас, хто в перші дні й години війни пішли захищати Україну, — круті безмежно. Бо ці люди в момент, коли загроза їхньому життю і здоров’ю стала абсолютною, не тікали від небезпеки, а пішли назустріч їй. І подолали її.
Все так.
Але.
Про що варто пам’ятати
Я мушу всім вам дещо нагадати.
Москва, взагалі-то, діяла практично так само, як американці у Венесуелі. Перший удар був ракетно-бомбовий — по базах та позиціях ППО, по аеродромах військової авіації.
І уявіть собі на мить:
що Москва знищила б основні підрозділи ППО і бойові літаки на аеродромах у перші години війни.
Уявіть, що Москва завоювала б повне панування в небі.
- Details
- Written by: Ukraine field notes
Ілюстративне фото. Фото: Mikko Oja.
Під час евакуації в Україні люди дедалі частіше змушені забирати із собою не лише живих, а й померлих.
Ті, хто залишає небезпечні або прифронтові райони, вивозять не тільки речі та спогади. Вони переносять і могили своїх близьких, похованих у місцях, що стали небезпечними або недоступними. Перепоховання здійснюються в регіонах, де родини тепер можуть жити й пересуватися безпечніше, залишаючись поруч із місцями поховань і доглядаючи за ними.
- Details
- Written by: Hosha
Hosha — 16-річна харків’янка, яка пише під псевдонімом. Вона народилася й більшу частину свого життя прожила в Харкові, де минали її звичайні будні, навчання та дитинство.
Після початку повномасштабного російського вторгнення родина Хоші була змушена тимчасово переїхати до меншого населеного пункту. Рішення про від’їзд ухвалили не одразу, а лише у квітні 2022 року, коли Хоша ще була дитиною. На новому місці родина прожила приблизно три роки. Цей період приніс багато нового досвіду й навчив цінувати прості речі та пристосовуватися до постійних змін.
Хоч у Харкові й досі небезпечно, Хоша зізнається, що більше не може жити без відчуття дому. Повернення здається неминучим — і водночас схожим на завершення одного життєвого етапу та початок наступного.
Hosha пише про власне життя в умовах війни регулярно, хоча й без чіткого графіка.
Я розумію, що наближається Різдво, коли магазини переповнені новорічними атрибутами: різдвяними зірками, які потім будуть носити колядники, згуртовуючи людей і підіймаючи настрій; різними свічками, які запалюють за столом з надіями у світле майбутнє; наборами для приготування куті, яку ми також купували, щоб поставити на стіл.
І найцікавіше — що, спілкуючись з людьми з різних областей, я почула цікаву відмінність у рецептах. Хтось готує з рису й горіхами, інші — з пшеницею та родзинками, хтось додає цукати й цукерки, робить густою або рідкою, як суп. За цим дуже цікаво спостерігати й брати собі щось на замітку.
- Details
- Written by: Oleg Fedotof
Звичайне різдвяне свято у звичайному українському дитячому садку.
Діти читають вірші та співають пісні, коли лунає сигнал повітряної тривоги. Усе зупиняється. Усі мають терміново йти в укриття. Для дітей це вже, на жаль, звична ситуація.
Різдвяне свято продовжується під землею — в бомбосховищі.
- Details
- Written by: Hosha
Hosha — 16-річна харків’янка, яка пише під псевдонімом. Вона народилася й більшу частину свого життя прожила в Харкові, де минали її звичайні будні, навчання та дитинство.
Після початку повномасштабного російського вторгнення родина Хоші була змушена тимчасово переїхати до меншого населеного пункту. Рішення про від’їзд ухвалили не одразу, а лише у квітні 2022 року, коли Хоша ще була дитиною. На новому місці родина прожила приблизно три роки. Цей період приніс багато нового досвіду й навчив цінувати прості речі та пристосовуватися до постійних змін.
Хоч у Харкові й досі небезпечно, Хоша зізнається, що більше не може жити без відчуття дому. Повернення здається неминучим — і водночас схожим на завершення одного життєвого етапу та початок наступного.
Hosha пише про власне життя в умовах війни регулярно, хоча й без чіткого графіка.
Для когось переїзд означає нові можливості, новий етап життя. Для мене ж це були валізи, зібрані поспіхом, і дім, який я мусила залишити з думкою:
«Чи повернуся я до цих знайомих стін хоча б ще раз?»
Read more: Коли дім залишився позаду — і був знайдений знову
- Details
- Written by: Oleg Fedotof
Війна вражає не лише лінії фронту, інфраструктуру та економіку. Вона проникає й у сферу культури, освіти та в здатність людей зберігати відчуття сенсу й тяглості у повсякденному житті. В Україні книги та бібліотеки в умовах війни набули винятково важливого значення.
Російська агресія пошкодила бібліотеки в різних регіонах країни. Деякі з них зазнали прямих руйнувань унаслідок обстрілів, інші перебували під окупацією або втратили частину своїх фондів і персоналу. Попри це, багато бібліотек продовжують працювати — часто за вкрай обмежених ресурсів — надаючи дітям і дорослим не лише доступ до книжок, а й відчуття стабільності в реальності, що постійно змінюється.
- Details
- Written by: Ukraine field notes
Величезна допомога з невеликого міста Фінляндії
З невеликого фінського міста Оулайнен та навколишніх населених пунктів (https://www.oulainen.fi) допомога Україні та українцям почала надходити вже з перших днів війни. Обсяги й характер гуманітарних поставок змінювалися відповідно до актуальних потреб.
В Оулайнені та прилеглих районах було швидко зібрано групу людей, яка взяла на себе організацію збору й транспортування допомоги, зокрема до міста Раахе, куди прибули кілька сотень біженців. На початку війни переселенцям було доставлено велику кількість базових побутових речей.
Упродовж 2022 року Lions Club міста Оулайнен повністю облаштував кілька квартир для українських біженців.
У сусідньому з Оулайненом місті Юлів’єска, в магазині K-Market Mustikka, вже протягом трьох з половиною років стоїть спеціальний візок для допомоги Україні. Люди можуть придбати необхідні товари та одразу покласти їх у цей візок. З часом він наповнюється, після чого волонтери забирають речі з магазину, пакують і відправляють далі.
Read more: Значна допомога з невеликого містечка у Фінляндії
- Details
- Written by: Oleg Fedotof
Лозова — місто в Харківської області, розташоване неподалік лінії фронту. Воно перебуває під постійними обстрілами з боку російських військ. Через відсутність централізованого опалення та водопостачання в місті відкрито Пункти Незламності — місця, де мешканці можуть зігрітися, відпочити та зарядити телефони й інші електронні пристрої. Ситуація залишається складною, але наразі не є критичною.
- Details
- Written by: Ukraine field notes
Тільки справжній Президент, може бути поруч з народом. Спати в одному бліндажі, розом з військовими. Це в Куп'янськ
- Details
- Written by: Oleg Fedotof
UkraineFieldNotes.net документує повсякденну реальність цивільних, які живуть у умовах повномасштабної війни. Через спостереження та досвід Олега Федотова й інших наших авторів цей проєкт показує життя таким, яким воно є насправді — в українських селах, містечках і містах під постійною загрозою.
Він розкриває, як звичайні люди пристосовуються, виживають і зберігають людську гідність попри відключення електроенергії, зруйновану інфраструктуру, знищені домівки та невизначеність кожного нового дня.
- Details
- Written by: Oleg Fedotof
Ми не користуємося бомбосховищами, тому що практика показала: у селі це небезпечно — фактично воно одразу стає могилою, якщо туди влучить. Через силу вибуху укриття миттєво засипає землею, бетоном, цеглою та іншими уламками. У селах зазвичай використовують власні погреби, де зберігають продукти протягом усієї зими.
- Details
- Written by: Oleg Fedotof
Олег Федотов
Ми їхали до Полтави з книгами і до книг. Та, звісно ж, до людей, які народжують, видають, зберігають і пропагують тексти.
А вірніше — пам'ять людей та цілих поколінь, а деколи й не одного.
Припалені після прильоту по Києву новодруки Володимира Шовкошитного — якраз про це.
І в який керунок обласного молодіжного центру, де проходив ярмарок, ти б не рухався, запах горілого паперу тоненькою цівочкою крутився поруч — як нагадування та пересторога.
- Details
- Written by: Ukraine field notes
Це невеличке місто Лозова.
На початку травня 2022 року росіяни здійснили ракетний удар по Будинку культури.
Що характерно — його тільки закінчили реставрацію.
І от росіяни його знищили.
Свій злочин вони аргументували тим, що начебто в цьому будинку були розміщені військові, а на задньому дворі — велика стоянка військової техніки та майданчик, де нібито тренувалися українські військові.
Як видно на фото — там лише дитячий майданчик, де граються діти.
Мій син якраз на фото.
Замість «військової стоянки» — пусте футбольне поле.
Жодних ознак військових.
Жодних слідів від коліс чи траків.
Чисте футбольне поле.
На деяких фото стрілками відмічено будинок, де живе моя теща.
Саме вона на фото з моїм сином у кімнаті, де син тримає український прапорець.
- Details
- Written by: Ukraine field notes
Війна, без прикрас. Як вона є — багнюка, піт, кров, миші, і ніякого героїзму. Лише наш сильний дух, який русня ніколи не зламає!
В кінці відео навмисно кричимо «Слава Україні», щоб русня чула. Їх це бісить, а ще більше їх бісить те, що вони не можуть нас зламати.
— Перемога завтра!
80-та ДШВ, 1-й батальйон, 2-га рота.
Я не бачив сьогодні хоча б один художній фільм, здатний зрівнятися з роботою простого солдата, який обороняє свою позицію в безнадійній ситуації під обстрілом артилерії та FPV-дронів.